Іван Іванович Шевченко народився 12 листопада 1914 року в селі Кирилівка Звенигородського повіту Київської губернії. В 1921 році Іван Іванович вступив до школи в селі Шевченкове. Після закінчення школи продовжував навчання на робфаці в м. Черкаси. В 1933 році вступив у Черкаський педагогічний інститут. При здачі вступного екзамену з української літератури Іван Іванович зачарував екзаменатора знанням «Кобзаря» і він поставив оцінку «відмінно». В 1935 році перевівся в Одеський державний педагогічний інститут по спеціальності історія. Навчався заочно і під час навчання працював учителем в школах Вільшанського району в селах Петрики, Зелена Діброва, Товста. Після закінчення Одеського педінститут був призначений директором Товстівської середньої школи. На цій посаді його застала Велика Вітчизняна війна. В перші дні війни Іван Іванович добровільно пішов у військовий комісаріат села Вільшана. Не дивлячись на те, що по стану здоров`я був признаний не придатним для військової служби, він добився призову в ряди Радянської Армії. 11 липня 1941 року направлений в 1050 стрілковий полк, де воював до лютого 1942 року. 30 липня 1941 року прийняв військову присягу на вірність Батьківщині.

При обороні міста Києва Іван Іванович потрапив у полон. З табору військовополонених утік і ночами добирався до хутора Юркового, де проживала його сім`я. Під час окупації Городищенського, Звенигородського і поруч розташованих районів фашистами, Іван Іванович організував підпільну групу. Ця група тісно співпрацювала з партизанськими загонами «Партизан № 1», яким командував Мкартичан, та партизанським загоном ім. Кутузова, боровся з фашистами за визволення батьківщини, за що має урядові нагороди.

Коли Україна була звільнена, Івана Івановича було призначено завідуючим Вільшанським райвно. На його плечі лягла відбудова шкіл і організація учбового процесу в школах району.

В 1949 році Іван Іванович призначений заступником директора Моринської середньої школи. Разом з директором школи Данильченко Віктором Якимовичем відбудовували школи (а їх на той час у селі було три), налагоджували мирне життя та навчальний процес. В 1955 році Івана Івановича Шевченка перевели директором Товстівської середньої школи, самої відсталої в районі. В цій школі він працював до 1963 року, доки не розпочалась підготовка Шевченкового краю до святкування 150-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка.

В 1963 році Івана Івановича було призначено директором Моринської середньої школи як нащадка роду великого поета. На цій посаді він працював, поки вистачило сил, до 1974 року. Багатьом випускниками шкіл дав путівку в життя Іван Іванович. Серед його випускників є Герої Радянського Союзу і Соціалістичної праці, народні артисти і генерали, полковники і капітани далекого плавання. Льотчики і просто чесні і порядні люди.

Йому було присвоєно звання Відмінник народної освіти. Неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства освіти, обласних і районних організацій, його ім’я занесене в «Книгу пошани» району. Іван Іванович вважав, що не обов`язково бути високопоставленим керівником. Можна бути шофером, комбайнером, механіком, але обов’язково старанно виконувати свої обов`язки, бути майстром свого діла і головне порядною людиною.

1974 рік став останнім в трудовій діяльності Івана Івановича Шевченка, тяжка хвороба не дала можливості приносити більше користі суспільству і людям. 15 травня 1979 року в другій половині дня серце колишнього директора школи, учителя від Бога, достойного нащадка роду Тараса Шевченка перестало битися. Похований Іван Іванович у Моринцях.