Міністерство культури України

Події
 
 
 
   
 
Моя Україна – не мода, не тема, не слово.
Моя Україна – не крик про безмежну любов.
Вона, щонайперше, то пісня
й Шевченкова мова,
І храм до небес, і над долею –
сонце і Бог.
 

Високе творче натхнення вже вкотре привело автора цих рядків Анатолія Олексійовича Савченка у храм Слова – літературно-меморіальний музей Т.Г.Шевченка. Залами музею, садибою Шевченкових батьків, місциною, яка дихає спогадами про малого Тарасика серпневий день Спаса Господнього розлився яблучно-медовими пахощами. У передчутті поетичного піднесення зібралися щирі друзі поета та його шанувальники, працівники заповідника. 

     
 
Життєва ситуація склалася так, що поет два роки не брав участі у публічних заходах. Тепер же відчув гостру фізичну потребу прочитати поезії, поспілкуватися з аудиторією. Анатолій Олексійович написав дванадцять віршів на єдиному творчому диханні. Поштовхом до створення поетичного циклу була книжка О.Кониського «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя».
У поезіях він прагнув передати дитинні відчуття малого Тараса, важливість місцини, яка потужною енергетикою українства наповнила розум, серце, душу хлопчика.  
Вірші написані простою мовою без використання художніх засобів, а ще Анатолій Олексійович вводить пряму мову. Поетичні твори: «Квітує сад», «Спогад», «Стара яблуня», «Копанка», «Біля могили матері», «Яринчин хліб», «Як батько помирали», «Пасу ягнят», «Хмари», «Його дорога», «Хвала дякам!», «Із того саду», укладені у збірку «Дитинства сад», присвячену 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка. 
Анатолій Олексійович Савченко хотів донести слухачам високе поетичне слово, вишліфуване самим його серцем. Як зазначив автор, навіть для нього цей цикл поезій «неочікуваний за змістом, за формою, за почуттям», проймає до найглибших струн душі.
Колектив Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» зичить Анатолію Олексійовичу Савченку здоров’я, довгих років життя, і щоб усі задуми поета здійснилися!

 

Квітує сад

Шевченків сад наснився знов мені:
Висока груша, білі яблуні.
Господній дух блукає у довкіллі
І дух життя пульсує в травах-зіллі.

Квітує сад і хлопчика душа
Всміхається на той квітучий шал.
І десь летить – сльозлива і свята –
Й свої думки із радістю спліта.

Який бо час! Який у батька сад!
На пелюстках іще бринить роса.
І яблуні – ще сонні, кремезні –
Як з раю видиво пливуть у цій весні.
 
 

Худий хлопчина з ними теж пливе,
Його майбутнє в просторінь зове.
І що ж там після квітувань густих –
Врожай чи пустка, Господи прости.

Сад чув усе й поволеньки зітхав.
І шепіт Бога між дерев стихав.
А хлопчик сльози витирав з лиця,
Чи то росу стирала днина ця…

01.06.2013  

 

 

   

Копанка

Ще зранку сонце припікає
І душно наче на грозу.
Піду до копанки скупаюсь.
Сполохаю в квітках осу.
І жабеняток налякаю –
Замовкнуть в мокрій осоці.
І зблисне крильцями з зірками
Метелик на моїй руці.
О Боже, як усе знайоме:
До болю в серці, до сльози.
І десь спливають сум і втома
В передчутті дощу й грози.
Від копанки далеко хата –
Немов пливе в височині.  
 

І комин – білий і рогатий –
Прощально поклонивсь мені.
Воно і смішно, і тривожно
Вже за сараєм грім бурчить.
Біля води травинка кожна
Немов налякана дрижить.

«Та що мені гроза!» – купаюсь!
«Та де іще той дощ!» – кричу!
На крик мій літо посміхалось
Та й грім, мабуть, мене почув.

06.06.2013 

 

 

   

Із того саду

Я з того саду в світ пішов –
Аби не міг мене догнати.
Я стер десятки підошов,
Та пам’ятаю те ягнятко,
З яким свої думки ділив
В моїй Кирилівці нещасній.
Під шумовиння літніх злив
Я у калині марив щастям.
Тому й покинув обійстя,
Де злидні як мара вставали.
Тепер я знаю до пуття:
Та втеча славу віщувала.  
 

 

Ви чуєте тепер мене,
Мої нащадки вольні й дужі?
Між будня гордий дух війне
І, може, вразить ваші душі.
Я із блукань сюди зайшов –
Ось тільки чобіт перезую.
Тут шорох ваших підошов
Я біля себе знову чую.
Благаю вас: убережіть
Мій двір в епоху чвар і зламу.
За садом батька не тужіть.
І сад новий ростіть на славу.

30.07.2013
     
     
     
     
     
     
     
     
     

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
©batjkivshhyna-tarasa.com.ua