 |
|
Народився у селі Надточаївка Шполянського району Черкаської області, згодом сім’я переїхала до Шевченкового. У 1979 році закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту імені Богдана Хмельницького.
По закінченні інституту працював вихователем у Шевченківській школі-інтернаті, та викладачем української мови і літератури у сусідньому селі.
З 1984 року був науковим працівником літературно-меморіального музею Т.Г.Шевченка. у 1994 році закінчив аспірантуру кафедри іноземних мов Черкаського інженерно-технологічного інституту.
Член Національної спілки письменників України. Автор поетичної збірки „Керелівка” та публікацій в колективних збірниках.
|
***
Всім українцям, що у всьому світі,
Бажаю щастя й сонця у зеніті.
То малодушшя – ганити братів.
Усі по крові, матері ж – святі!
***
Шевченкове „сподіване”,
Симоненкові „синові”,
Голосом тиші проспіване,
Заніміле в сльозі бурштиновій.
За розкриллям вулиць,
Черкаських осеней-весен,
Я забувся, мене забулись,
Але колір у пісні воскресне.
Але дух – злет і розчах,
І в цю ж мить стиглим гроном
Пада звіздою в очах
Найрідніше – невловне.
***
Я загубив за журавлем
Сто піристих синиць.
Уже торкав пера, але
Ні жодної зі птиць.
Гнічусь, розбештаний щодень,
І досвід мій зважа,
Що мудрість з безумом одне,
Людська жага – межа.
***
Приспорить цуг ходву нам шахівничу, -
Поразок розслід. Шабля зойком бистрим
На схопень віку оживить і знищить,
Одволода і кине вп’ятим-недобитим.
І Віщий Дух, й скресання від Трипілля.
Зарівно Дух й слова на Дух могутні,
І зброєм гук на княжих Термопілах,
Сприсжна нація козацтвом на Славуті, -
Утямлює й взива, батожачи, - то й невіж,
То й одщібнюк в родинній неприяві.
Хісни чужі одчахуючи, - де ніж?!
Себе в собі розкремса на чингалі.
І в заснов Зла, де яд і ум уладжен,
Де защіб люті на одмстив’ї – ниці,
По цей бік ставши, передгрім’ям каже:
- Тепер хід наш! на вічній шахівниці. |
