Міністерство культури України
Митці Шевченкового краю
 
 
 
     
     
ПЕТРО КОВБАСЕНКО
24.08.1939 – 23.11.2001

 

У серпні 1939 року в мальовничому селі Моринці у сім’ї коваля Івана Максимовича Ковбасенка народився син Петрусь. З дитинства жив у світі чарівних українських пісень, які співали батько Іван Максимович та мати Федосія Спиридонівна.


Петро був наймолодшою дитиною в сім’ї. Доля простого хлопця з колгоспної родини завдяки таланту та співочій вдачі визначила його шлях у світ великої музики, великого співу.


З 1956 року П.Ковбасенко співає у народному хорі Херсонської обласної філармонії. За порадою відомих музикантів вступає до Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського та після закінчення підготовчих курсів переїжджає до Одеси і стає студентом Одеської державної консерваторії ім. Нежданової. Закінчує її у 1965 році і отримує направлення на посаду соліста ансамблю пісні і танцю Південної групи військ (Угорщина).

У 1969 році Петро Іванович повертається на Батьківщину і працює художнім керівником та солістом-вокалістом Херсонської обласної філармонії. Бере участь у конкурсах, перемагає у Республіканському конкурсі пісні у м.Краснодоні, отримує диплом першого ступеня за виконання пісні Я.Френкеля „Русское поле”. Особливо любить виконувати українську пісню, українські романси, які пропагував усе своє життя.


1973 року разом з сім’єю виїжджає за кордон, до НДР, працювати в ансамблі пісні і танцю військово-повітряних сил, але 1977 року повертається до Херсонської державної філармонії. За запрошенням 1979 року переїжджає до Києва працювати солістом-вокалістом у Ансамблі пісні і танцю Західних прикордонних військ.


1985 року починається новий етап у кар’єрі співака – Українська державна заслужена капела бандуристів. З 1989 по 1992 рік він бере активну участь у створенні і становленні відомого в Україні чоловічого гурту „Козацькі забави.”


За прекрасні вокальні дані, за вміння, за постійний професійний розвиток, за відданість справі відродження української музичної культури Петру Івановичу Ковбасенку було  присвоєне звання „Заслужений артист України”.


Петро Іванович неодноразово повертався до Моринець, любив тут бувати, організовував у селі виступи своїх колективів. Тож, коли 23 листопада 2001 року перестало битися серце цього співця українського народу, справжнього патріота, він знайшов тут, у Моринцях, вічний спочинок у рідній землі.

     
     

 

 
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
©batjkivshhyna-tarasa.com.ua